Міністерство освіти і науки України Національний університет „Львівська політехніка” Кафедра «телекомунікацій» Курсова робота з дисципліни: „Оптичні та радіоканали телекомунікацій” на тему: “Синхронізація цифрових SDH мереж та побудова Мережі синхронізації”  Зміст Вступ…………………………………………………………... ………………………………..3 2. Стандарти і норми синхронізації SDH-мереж……………………………….……………....4 2.1. Стандартний підхід до рішення задачі синхронізації..………………………………5 2.2. Стандартні режими роботи хронуючого джерела….………………………………...5 3. Загальні схеми синхронізації мереж………………………………………………………...6-7 3.1. Синхронізація кільцевої мережі SDH……………………………………………….8-10 3.2. Синхронізація комірчастої мережі SDH…………………………………………...10-12 4. Обладнання джерел синхронізації……………………………………………………...…13-14 4.1. Автономні мережеві таймери………………………………………………………..14-15 5. Системи ГЛОНАСС і GPS………………………..……………………………………………16 Система ГЛОНАСС…………………………………………………………………16-17 Система GPS……………………………………………………………………………..17 Параметри систем ГЛОНАСС і GPS……………………………………………...18-20 Визначення поточного часу користувача в системі ГЛОНАСС………………20-21 6. Побудова мережі синхронізації південного територіального вузла..................................22 7. Висновок…………………………………………………………………………………………..29 8. Список використаної літератури ……………………………………………………………...30 Вступ Проблема синхронізації цифрових мереж є частиною загальної проблеми синхронізації послідовностей, відомої з моменту використання ІКМ і плезіохронной цифрової ієрархії PDH. Розглянемо деякі основні поняття, якими оперують при описі проблем синхронізації і методів їх рішення. Вони будуть корисні як при виборі устаткування SDH і проектуванні мереж SDH в цілому, так і при вирішенні питань побудови практичних мереж синхронізації. Необхідність побудови мережі синхронізації: 1) перехід суспільства від індустріального до інформаційного; 2) виникнення великого числа нових систем глобального масштабу, які вимагають синхроінформації для узгоджених робіт; 3) збільшення цінності й вартості синхроінформації, як товару взагалі. 2. Стандарти і норми синхронізації SDH-мереж Загальні питання синхронізації, описані в рекомендації ITU-T Rec. G.810, вони актуальні як для плезіохронних, так і для синхронних мереж. Мета синхронізації – отримати мінімальне можливе число сліпів за вибраний інтервал часу. Це рівносильно установці якнайкращого можливого хронірующего джерела, або таймера, на всіх вузлах мережі. Це завдання можна спростити до еквівалентного завдання: установки одного високоточного таймера в одному з центральних вузлів мережі (наприклад, в центральному офісі) і трансляції його свідчень в інші вузли мережі (аналогічно тому, як це робиться, наприклад, службою часу великого міста). Для цього потрібно не тільки мати високоточний таймер, але і надійну систему розподілу сигналу синхронізації на всі вузли мережі. Система такого розподілу заснована зазвичай на ієрархічній схемі, що полягає в створенні ряду базових точок, де знаходиться первинний еталонний генератор тактових імпульсів PRC (ПЕГ), або первинний таймер, сигнали якого потім розподіляються по мережі, створюючи вторинні джерела – вторинний або ведений еталонний генератор тактових імпульсів SRC (ВЕГ), або вторинний таймер, що реалізовується або виді таймера транзитного вузла TNC, або таймера локального (місцевого) узда LNC. Первинний таймер PRC зазвичай є хронірующим атомним джерелом тактових імпульсів (цезієвий або рубідієвий годинник) з точністю не гірше
. Він калібрується уручну або автоматично по сигналах з датчиків світового координованого часу UTC. Сигнали таймера PRC потім розповсюджуються по наземних лініях зв’язку для реалізації того або іншого методу вузлової синхронізації. 2.1. Стандартний підхід до рішення задачі синхронізації Існують два основні методи вузло...